Главная » Статьи » Мои статьи |
Кожен українець повинен побувати у Переяславі! Легендарна земля. Унікальні музеї. Прекрасні люди. Багато років тому, вперше потрапивши до Переяслава, зрозумів, що буду повертатися сюди знову і знову. Так і сталося. Діє сайт "Музеї Переяслава" - http://pereyslav.at.ua/ Вийшло так, що перші номери часопису "Музеї України" розповідали про НІЕЗ "Переяслав". Потім ми постійно боролися за права музеїв, заповідника, співробітників... Але, то вже окрема історія... Довго збиралися зробити сайт заповіднику. Вічно щось заважало. А потім, на водохреще, взяли і зробили. Зрозуміло, наше дітище недосконале. Мало якісних фотографій. Пізніше спробуємо виправити недоліки... Підкреслю - це неофіційний сайт музеїв Переяслава! Зроблений для того, аби заповідник був представлений в мережі. Згодом, можливо, будуть інші проекти... Треба ж з чогось почати... Але, того матеріалу, що вже опублікований, вистачить для дискусій! Ось цитата: «Українське козацтво не має аналогів в Європі. Це була група волелюбних людей ( “козак” із тюркського - “вільна людини”), які не хотіли миритися з тяжким гнобленням, оселялися в “слободах”, де займалися спочатку мисливством і рибальством, а пізніше землеробством і скотарством. Але постійна загроза з боку кримських татар змушувала козаків організовувати військові формування. Виникає козацьке військо. Головною оборонною базою з 40-х років XVII ст. стає своєрідна фортеця - Запорізька Січ. Місто дуже цікаве! -Уперше Переяслав згадується у «Повiстi минулих лiт» — у договорi князя Олега з Вiзантiєю 907 року. А лiтописна легенда, датована 992-м, оповiдаючи про двобiй печенiзького велетня з руським богатирем, пояснює назву мiста поняттям «перейняти славу».- розповідає заступник директора НІЕЗ «Переяслав» Галина Глушко. Лiтописи подарували нам ще одне вiдкриття — саме з Переяславом пов’язана перша згадка слова «Україна». Перемiгши половцiв, тяжко поранений князь Володимир Глiбович захворiв i помер у цьому мiстi. Поховано його у Михайлiвському соборi 1187 року. Пiд цiєю датою записано: «... И плакаша о нем все переяславци, о нем же Украина много постонаша». Вiд Переяслава невiддiльнi iмена давньоруських князiв Всеволода (сина Ярослава Мудрого), Володимира Мономаха (Ярославового внука), Юрiя Долгорукого (того самого засновника Москви). Ярослав Мудрий i створив Переяславське князiвство 1054 року. Займало воно територiю кiлькох областей нинiшньої України i межувало з величезними Київським, Чернiгiвським князiвствами та Диким полем, володiннями войовничих кочiвникiв. Останнє зумовило розвиток ратної справи та колонiзацiйний рух. Переяславцi заснували мiста на Сулi, Ворсклi та Сiверському Дiнцi, а також Переяславль-Рязанський (тепер Рязань) та Переяславль-Залiський (обидва належать Росiї). Часто в Переяславi «сидiли» князi, якi претендували на великокняжий стiл. «Ключем до Києва» називали це мiсто. 1239 року Переяслав зруйнували монголо-татари i по-справжньому вiдновлюватися вiн почав аж у ХVI столiттi. Згодом тут творили iсторiю Богдан Хмельницький, Григорiй Сковорода, Тарас Шевченко, Микола Гоголь... Проходячи попiд стiнами старовинних переяславських будинкiв, пiдводячи погляд на його величнi храми, усе це вiдчуваєш напрочуд яскраво. Та не була б славна минувшина такою близькою до нас, якби не науковцi, митцi й просто ентузiасти, якi зберегли iсторiю та зробили її зримою. Очолює список тих подвижникiв Михайло Сiкорський — сам жива легенда, людина-пам’ятка. Музеї об’єднанi в нацiональний iсторико-етнографiчний заповiдник «Переяслав». Вони оригiнальнi за формою та унiкальнi за змiстом, вони живi. Загалом налiчують 176 тисяч предметiв лише основного фонду! Багато цих раритетiв бували на виставках у Японiї, США, Канадi, Францiї... I продовжують подорожувати, дивуючи свiт. Та лiпше не чекати, доки пам’ятки примандрують до вас, а самому вiдчути прадавню ауру Переяслава-Хмельницького. Справжня перлина тутешнього заповiдника — Музей народної архiтектури та побуту Середньої Надднiпрянщини. Вiн почав оформлюватись в урочищi на околицi мiста 1964 року. Зараз на 30 гектарах землi розташовано справжнє українське село ХVII–ХIХ столiть iз церквами, хатами та млинами. У зелененьких двориках бiлiють хатки, заквiтчанi мальвами та чорнобривцями. Ось нiби тiльки що господиня вийшла з оселi, де пахне травою, розстеленою на долiвцi. Усерединi на вiкнах розвiшанi тканi та вишиванi рушники, а на покутi, за iконами — чорнобривцi, ласкавцi та любисток, щоб доньок хлопцi любили. Коли заходиш, щось злегка торкається твоєї душi й так солодко та спокiйно стає, нiби повернувся в дитинство, у бабусину хату... У цьому комплексi просто неба — цiла низка окремих музеїв. Лише за день можна побувати на стоянцi первiсних людей, монолiтом перенесенiй сюди з мiсця її виявлення, побачити колекцiю кам’яних скiфських баб... А завершити екскурсiю... польотом на орбiту, точнiше, вiдвiданням комплексу Музею мирного освоєння космосу. Серед iншого тут показують парашут Гагарiна та скафандри, в яких космонавти виходили в безповiтряний простiр. Безмежний всесвiт народної душi вiдкриється тим, хто завiтає до Музею українського рушника, де представлено понад 300 рiзнобарвних шедеврiв з усiх куточкiв України! Не музей це, а храм вишивання, рушниками-бо обвiшана старовинна церква — мало не до купола. Заходьте на сайт! Зрозумійте нашу історію! І до Переяслава! Музеї чекають! Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»
| |
Категория: Мои статьи | Добавил: veprik (22.01.2008) | |
Просмотров: 1978 | Комментарии: 2 | Рейтинг: 0.0/0 | |
Всего комментариев: 2 | |
| |