|
Меморiальний музей- садиба К.Стеценка
Ім’я Кирила Стеценка пройшло тернистий шлях – від забуття до канонізації.
Гідний учень і наступник великого Лисенка, видатний композитор, диригент, музичний критик, педагог, громадський діяч – багатогранність цієї видатної людини просто вражає. Сама доля вела його до музичного олімпу . Однак революційні десятиріччя ХХ століття переписують людські долі – за відсутності праці і кусня хліба, Стеценко змушений прийти до церкви і стати її служителем. Цей період стає одним із найбільш плідних в творчості композитора - він стає фундатором української духовної музики. У 1918 році палкий патріот України Кирило Григорович не зміг бути осторонь при розбудові української держави – він веде велику просвітянську роботу, їздить разом із музично-хоровим колект ... Читать дальше » |
Меморіальний музей Кирила Стеценка у Веприку
08531 Фастiвський район, с.Веприк
Мало хто знає про село Веприк. Рідко згадують композитора Кирила Стеценка. А між тим, постать творця української духовної заслуговує більшої уваги.
Кілька років тому, на одній з перших прес-конференцій часопису «Музеї України», виступила директор музею К.Стеценка – Валентина Умрик. Розповіла про повну відсутність уваги до закладу, чисельні проблеми… Журналісти опублікували кілька статей. Був навіть міжнародний резонанс. Тодішній керівник обласного управління культури Віктор Шлапак, зробив чимало для того, аби перевести музей у обласне підпорядкування, знайти кошти, зробити ремонт…
Нарешті, нічого не тече, не валиться, оновлено експозицію. «Час знову відвідати Веприк!» - вирішили журналісти часопису «Музеї України». Шеф-редактор Наталка Іванченко, більд-редактор Сергій Камшилін та автор цих рядків, листопадового ранку вирушили на південь. До речі, зразу кілька слів про маршрут для чисельних мандрівників, які вирушать слідом. З Києва слід виїздити на Одеську трасу. Їхати до села Митниця. Там пост ДАІ. Зразу за ним поворот на Фастів. Це славне місто слід пересікти (попутно можете зайти до красивого польського костьолу). Через кілька кілометрів – поворот на Веприк.
Село має славну історію. Козацькі традиції. Зразу заїдьте до центру. Біля старої дерев‘яної церкви – могила композитора, скромний монумент.
Ім’я Кирила Стеценка пройшло тернистий шлях – від забуття до канонізації.- розповідає директор Меморіального музею-садиби Кирила Стеценка Валентина Умрик, -Гідний учень і наступник великого Лисенка, видатний композитор, диригент, музичний критик, педагог, громадський діяч – багатогранність цієї видатної людини просто вражає. Сама доля вела його до музичного олімпу . Однак революційні десятиріччя ХХ століття переписують людські долі – за відсутності праці і кусня хліба, Стеценко змушений прийти до церкви і стати її служителем. Цей період стає одним із найбільш плідних в творчості композитора - він стає фундатором української духовної музики. У 1918 році палкий патріот України Кирило Григорович не зміг бути осторонь при розбудові української держави – він веде велику просвітянську роботу, їздить разом із музично-хоровим колективом по Україні, стає активним членом Української Автокефальної Православної церкви.
1920 року більшовики остаточно беруть владу у свої руки. Скрутне матеріальне становище спонукало Кирила Стеценка відгукнутись на запрошення громади села Веприк на Фастівщині, що хотіла мати українського священика, і прийняти тут парафію. Саме він перший українізував парафію на селі саме у Веприку.
В селі кипуча енергія Кирила Григоровича направлена на підйом сільського культурного життя. Маючи рідкісний талант диригента-інтерпретатора народної пісні, він створює тут два народних хори: сільський і дитячий. Хор мав велику програму, його з великим задоволенням запрошували до різних районів Київщини. Стеценко охоче подорожував, парафію залишав на старенького священика Клебановського, який жив в селі, а сам із капелою їхав на концерти.
Композитор вболівав не тільки за свій хор, але і допомагав драмгуртку, який діяв в місцевій "Просвіті”.
У вихідні дні з усього Фастівського повіту приходили у Веприки люди. Зранку вони слухали службу Божу українською мовою, а у другій половині дня із задоволенням дивилися спектаклі, або слухали виступи хору.
За часів перебування на Фастівщині видатного українського композитора, протоієрея УАПЦ К.Г.Стеценка, Веприк дійсно став своєрідним духовно-релігійним центром не лише Фастівського, а й сусідніх районів.
В цей же час він не пориває зв’язок із Києвом – читає лекції в інституті ім. Лисенка, де займає посаду старшого викладача та завідуючого диригентськими курсами, в січні 1921 року обирають його професором класу хорового співу Київської консерваторії, у вільний час композитор оркеструє свої твори.
Навесні 1922 року, коли в країні лютувала епідемія, Кирило Стеценко захворів на тиф. 29 квітня за 25 днів до 40-річчя о 14 годині його не стало.
Неждана та передчасна смерть Кирила Стеценка боляче вразила односельців. Його остання воля бути похованим у Веприку, біля церкви, навіки поєднала композитора із серцями жителів села. Дякуючи саме селянам в буремні післяреволюційні роки могила композитора не була загублена. 10 травня 1956 року ім’я Стеценка реабілітували – за рішенням виконкому Київської обласної Ради народних депутатів відкрито меморіальну дошку на хаті, де жив Кирило Григорович, а на його могилі встановлена надгробна плита.
Восени 1969 року завдяки зусиллям односельця, великого шанувальника творчості композитора,Володимира Івановича Косовського,(його могила – поруч з могилою К.Стеценка) в приміщенні будинку культури була відкрита музейна кімната.
В сімдесяті роки хата, в якій жив великий діяч, була передана до колгоспу. Саме в ній у травні 1982 року, до 100-річчя з дня народження К.Стеценка, відкрився Меморіальний музей-садиба.
В музеї зверніть увагу на стіл, власноруч виготовлений композитором. Старе ліжко, на якому він помер. На ньому – вишитий руками дружини рушник та її пояс. Є колекція старих ікон. Книги…
В музеї можна послухати записи музики композитора. Почути чимало цікавих фактів…
Сергій Камшилін зробив цікаву фото сесію музею, яку можна побачити в Інтернеті.
Добиралися до Веприка трохи більше години. Запланували видати для музею плакат, буклет, провести повноцінну рекламну кампанію в Інтернеті. Згодом – вивезти журналістів.
Як не дивно, закладом дуже зацікавилися представники дипломатичного корпусу. Ймовірно, скоро співробітники кількох Посольств приїдуть на екскурсію, що моментально підніме престиж музею.
Але, це плани.
Поїздка до Веприка може стати захопливою пригодою на вихідні. Сідайте у власне авто, і сміливо рушайте на Фастів! Зайдіть в місцевий музей, побродіть містом. Відвідайте Веприк. Пам‘ять залишиться назавжди. Цей маршрут цікавий для корпоративних поїздок…
Адреса дуже проста: Київська область, Фастівський район, село Веприк. Музей Стеценка. Тел.(04465)45-424,45-924
А наша команда просто взяла і влаштувала собі свято. У будень. Відпочили. Набралися вражень. Зробили добру справу…
Відвідуйте музеї! І чим далі вони від Києва, тим краще! Маленькі сільські музеї несуть якусь незбагненну енергетику. Дух століть. І його варто відчути. Життя коротке…
